Ніколи знову…. Доля простої людини, якій дитиною вдалося пережити цю страшну війну.

Дата: 12.05.2021 08:27

Кількість переглядів: 2315

Гучні пафосні святкування Дня Перемоги відходять у минуле. Разом із тими, хто наближав перемогу чи був свідком тієї епохи.

У живих залишилися здебільшого ті, які пережили страшні роки Другої світової війни ще дітьми.

На їх долю, крім жахіття війни, випали голодні повоєнні роки та важка праця на відбудовах.

У Синевирі таким є Шестаковський Олександр Павлович.

81 річний дідусь із сумом згадує, все, що пережив у ці буремні роки.

Не пам’ятає своїх рідних – всі вони загинули у блокадному Ленінграді. Йому дивом вдалося вижити в зруйнованому бомбардуваннями будинку.

Потім були дитячий будинок в Ярославлі і роки важкої праці.

Доля його закинула у далекі Карпати – одружився з нашою односельчанкою і переїхав у гірське село.

Тут став справжнім асом простої професії – різник з металу.

Філігранно різав 1420 см газові труби, комплектуючі до військової авіації на заводі в с. Колочава.

Його роботу оцінили на заводі, що виробляли знамениті літаки АН. Має іменний годинник від самого знаменитого конструктора Антонова.

Тепер тішиться мирним небом, радіє внукам і правнукам.

Така непроста доля одного з сотні мільйонів покалічених людей, що пережили страшні роки Другої світової.

З невеликим подарунком до старожила навідався голова Синевирської громади Іван Чуп.

Вшанував жителя блокадного Ленінграду (прирівняного до учасника бойових дій) і просто заслухався розповіддю і спогадами простої, щирої і водночас сильної духом людини.

Здоров’я Вам, Олександре Павловичу, мирного неба, добра і довгих років життя.

Пам’ятаймо сумне минуле, заради радісного майбутнього!