Не забувайте! Тих, хто подарував нам свободу і мирне небо.
Під таким гаслом в с. Синевир відзначили день визволення села у Другій світовій війні
77 років тому у села Синевир і Синевирська Поляна прийшла довгождана Перемога. Радість і сльози, біль і надія - все переплелося у одному слові ВИЗВОЛЕННЯ.
У сільському будинку культури вшанували полеглих воїнів часів Другої світової та теперішнього протистояння на Сході України.
«Багато наших односельчан були учасниками тієї найстрашнішої війни. У пеклі боїв вижили не всі, а ті хто залишився живий не дожили до сьогодення. – відзначив голова громади Іван Чуп. - Лише один синевирець, Шестаковський Олександр Павлович, може згадати страшні та голодні роки у блокадному Ленінграді, які він пережив ще зовсім дитиною. А знати і пам’ятати минуле повинні ми всі, тому що без минулого не має майбутнього».
Іван Андрійович згадав і полеглого на Сході України нашого односельця Сергія Цімботу і подякував мамі за сина.
«Страшно що у сьогодні також гинуть на Сході найкращі українці. Але історія все розставить на свої місця» - сказав голова, підносячи квіти ветерану і мамі героя.
Концерна програма розпочалася піснею «Україно моя Україно» у виконанні вокального ансамблю 5-7 класів Синевирського ЗЗСО І-ІІІ ст.,
Патріотичні пісні та пісні воєнних років лунали у виконанні учениці 11 класу Нанинець Марії, Кочергана Івана учня 9-Б класу , вокального ансамблю учнів 9-11 класів Син-Полянського закладу загальної середньої освіти, учениці 7-А класу Кут Дарини, вокального ансамблю учнів та викладачів Синевирської музичної школи.
Учениці 6-Б класу чуттєво прочитали вірш вчительки української мови і літератури, поетеси Чуп Надії «І поділилася історія». А її «Легендою про Синевир» заслухалися всі присутні.
Прагнення до мирного неба вилилося у флешмоб «Мир над Україною» у виконанні учнів Синевирського закладу загальної середньої освіти.
Святкове дійство закінчилося побажанням всім чистого, мирного неба, здоров’я, радості та довгих щасливих літ…
.
