Жодна дитина не повинна боятися ходити до школи.
Будь-яка форма насильства, пов’язаного зі школою, порушує право на освіту, здоров’я та добробут. Незважаючи на підвищений рівень обізнаності та обговорення питання булінгу на державному рівні протягом останніх років, проблема залишається досить розповсюдженою в усьому світі і впливає на життя та майбутнє мільйонів дітей та підлітків.
Звіт ЮНЕСКО за 2019 рік показує, що майже кожен третій учень (32%) зазнав знущань з боку своїх однолітків принаймні раз за останній місяць. Понад 36% учнів вступили в бійку з іншими учнями і майже 32,4% зазнали фізичних нападів за останній рік. Кожен 10 учень став жертвою кібер-залякування, явища, яке неодмінно посилюватиметься з постійним зростанням використання соціальних мереж.
Хлопчики та дівчатка по-різному переживають шкільне насильство та залякування. Хлопчики частіше беруть участь у фізичних бійках та зазнають фізичних нападів, ніж дівчата. Серед дівчат частіше зустрічаються психологічні знущання. Хоча знущання між дітьми в міру дорослішання зменшується, старші учні, як правило, більше схильні до ризику кібер-залякування, ніж молодші школярі.
Не можна ігнорувати наслідки знущань та насильства, пов’язаних зі школою. Дослідження показують, що діти, над якими часто знущаються, втричі частіше почуваються чужими у своїй школі і вдвічі частіше пропускають заняття, ніж їхні однолітки, які не зазнають знущань. Вони також частіше не можуть спати вночі та думають про самогубство.
Залякування також впливає на результати навчання учнів і підвищує ймовірність припинити навчання після завершення середньої школи.
Найпоширенішими формами булінгу є:
- словесні образи, глузування, обзивання, погрози;
- образливі жести або дії, наприклад, плювки;
- залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;
- ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот;
- вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви;
- фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження);
- приниження за допомогою мобільних телефонів та інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі у чатах і т.д.), поширення чуток і пліток.
